Загальновизнаною думкою серед наукової інтелігенції, особливо технічної, є твердження, що астрологія - антинаукова за своєю суттю, і не має під собою ніякого ґрунту, відноситься до забобонів і пережитків минулого, й у наш час науково-технічного прогресу не має права на існування.

Причому, в залежності від рівня інтелігентності і вихованості, що, на жаль, зовсім не обов'язково співпадє з наявністю у людини диплому про вищу освіту, реакція на астрологію проявляється від саркастичної посмішки до відкритого агресивного нападу як на саму астрологію, так і на конкретних людей - астрологів. Особливо перепадає тим нечисленним "науковцям-ренеґатам", які заплямували себе заняттям або навіть просто інтересом до астрології.

Загальновизнаною є думка, що серйозний науковець не може займатися астрологією. Здається, деякі високоосвічені науковці навіть вважають за свій "святий обов'язок" розвінчання астрології, намагаються "забити цв'ях у труну" астрології при першій-ліпшій можливості. Особливо у цій царині відзначилися астрономи. Основною жертвою, як правило, є газетні гороскопи, а також астрологи, які їх складають, і легковірні, забобонні люди, які ці гороскопи читають.

Адже, з точки зору більшості представників технічної інтелігенції, астрологи - це люди малоосвічені, або ж шарлатани, які наживаються за рахунок довірливості і необізнаності простих людей. Поряд з цим важливим аргументом з боку віруючої частини цієї інтелігенції, а також священників, є невизнання і навіть заборона астрології церквою, прирівнювання астрології до магії й язичництва.

Спробуємо подивитися на цю проблему неупереджено, опираючись тільки на факти і відкинувши емоції. Де лежать корені такого ставлення науки до астрології? Чи дійсно астрологія абсолютно несумісна з християнством? Чи можуть астрологи протиставити щось значиме цій загальновизнаній думці про астрологію? Спробуємо відповісти на усі ці питання.

Насамперед проведемо екскурс у історію. Впродовж усього середньовіччя астрологія своєю практичною стороною підтримувала інтерес до астрономічних досліджень. У Західній Європі найбільший розквіт астрології припадає на XIII, XIV і XV ст. У багатьох університетах астрології відводили почесне місце, а у Болоньї і Падуї існували окремі кафедри астрології. У XV і XVI ст. астрологією займалися найвидатніші вчені свого часу. Для прикладу, Тіхо Браге (1546 - 1601), видатний скандинавський астроном, засновник практичної спостережувальної астрономії, свою наукову діяльність до певної міри присвятив і утвердженню астрології. У своїй вступній промові у Копенґаґенському університеті він відкрито заявив: "Хто заперечує вплив зірок, той заперечує мудрість і суперечить самому явному досвіду" [1].

Незважаючи на напади і гоніння, яких зазнав Тіхо Браге, він до кінця життя зберіг тверду віру в астрологію і сперечався з тими, хто заперечував її. Він казав про тих богослів і філософів, які уже в той час намагалися заперечити астрологічне вчення: "Що вибачає цих людей - то це їх невігластво як у астрології, так і у звичайному мистецтві тверезого мислення" [2].

Один з найвидатніших вчених людства, Йоганн Кеплер (1571 - 1630), учень Тіхо Браге, був не тільки чудовим математиком й астрономом, але і проникливим мислителем та навіть придворним астрологом. І хоча астрологія давала йому засоби до існування, хто насмілиться звинуватити цю чесну і пряму людину, що не знала компромісів зі своєю совістю, у тому, що він займався астрологією виключно заради грошей?

Той, хто вивчав праці Кеплера, знає, що це далеко не так. Кеплер займався астрологією тому, що в своїй основі вона мала ту істину, яка була наріжним каменем його філософських уявлень про світ. Він відносився до астрологічних досліджень з не меншою увагою і наполегливістю, ніж до астрономії, в якій йому належать основні закони руху планет.

Навіть Френсіс Бекон (1561 - 1626), знаменитий англійський філософ, який чи не одним з перших зрозумів велике значення експерименту у природничих науках, вважав, що астрологія як наука має усі права на існування.

Зрештою, багато видатних вчених того часу поширювали астрологічне вчення. Це і Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493 - 1541), видатний лікар свого часу, який був більше відомий під псевдонімом Парацельс, і Кардано (1501 - 1571), і Нострадамус (1503 - 1566). Усі вони були палкими прибічниками астрології, поєднуючи свої знання також із медициною і математикою.

Доречно зауважити, що в ті часи лікарі взагалі не мали права практикувати, якщо вони не володіли знанням астрології. Зрештою, "батькові медицини" Гіппократу належить вислів: "Ні один лікар не може успішно користуватися медичною наукою, якщо він не знайомий з астрологією" [3].

Останнім визначним астрологом з цієї плеяди був Жан Батіст Моренус (1583 - 1656), який був особистим астрологом кардинала Рішельє.

Що ж відбувалося впродовж XVII - XVIII століть, коли власне астрологію й почали вважати псевдонаукою? Набирали сили природничі науки, вчені почали "вириватися з під опіки" інквізиції, і вони не пробачили церкві її ставлення до Миколи Коперніка (1473 - 1543), Джордано Бруно (1548 - 1600), Галілео Галілея (1564 - 1642).

У 1687 побачили світ знамениті "Математичні начала натуральної філософії" Ісаака Ньютона (1643 - 1727), власне тоді була створена нова фізика і закладені теоретичні умови для швидкого науково-технічного розвитку.

Отже, на той час вважалося, що ньютонівська фізика описує усі явища природи. Швидкими темпами йшов розвиток техніки, астрономи відкривали нові планети. Фізика стає в цей період панівною наукою. У наукових колах з цього приводу панує ейфорія. Під впливом бурхливого розвитку фізики, і як реакція на інквізицію, починає кріпнути науковий матеріалізм і атеїзм серед самих вчених.

Відтак астрологія оголошується "пережитком середньовіччя", оскільки її принципи суперечать матеріалізму й фізичній картині світу. Особливо показове у цьому відношенні XVIII століття, яке увійшло у історію як "епоха просвітництва". Це була епоха Вольтера і Руссо, французької буржуазної революції і Наполеона.

Які настрої панували тоді серед науковців? Візьмемо для прикладу видатного фізика, математика, механіка і астронома цього часу, П'єра Сімона Лапласа (1749-1827).

Відомий наступний факт. Після того, як Лаплас подарував Наполеону свою книгу "Викладення системи світу", останній зауважив: "Ньютон у своїх працях говорив про Бога, у вашій же книзі, яку я вже продивився, я не зустрів імені Бога жодного разу". Лаплас відповів: "Громадянин Перший консул, цієї гіпотези я не потребую."

Свої механістично-матеріалістичні погляди, які відображали стан наукової думки того часу, Лаплас формулював так: "Розум, якому були б відомі для якого-небудь заданого моменту усі сили, що діють на природу, і відносні положення усіх її складових частин ... охопив би у одній формулі рух найбільших тіл Всесвіту та рухи найлегших атомів ... і майбутнє, так само, як і минуле, постало б перед його поглядом."[4]

Визнаючи існування тільки матерії та її руху, Лаплас відкидав існування духу. Він формулює свої погляди на психіку людини так: "На грані видимої фізіології починається інша фізіологія ... яку ми позначимо ім'ям "психологія", і вона є, без сумніву, продовженням фізіології видимої. Нерви, волокна яких губляться в мозковій речовині, поширюють по ній враження, отримані від зовнішніх предметів, і залишають у ньому постійні враження, які змінюють невідомим нам чином сенсоріум, або місцеперебування думки." [5]

І це були типові наукові погляди XVIII століття. У першу чергу привертає увагу разюча зміна світогляду, втрата зв'язку з поглядами і світоглядом вчених та мислителів XVI - першої половини XVII століть. Не варто звинувачувати у цьому того ж таки Лапласа та інших вчених XVIII століття. Вони були першопроходцями нової науки і були щиро переконані у своїх поглядах.

Але подальший розвиток науки у XIX-XX століттях, зокрема виникнення квантової механіки і релятивістської теорії, показали наївність механістичного матеріалізму, в результаті чого наука від нього відмовилася. Виявилося також, що психіка людини не обмежується фізіологічними процесами. Науковці "перехворіли" й атеїзмом, відтак переважаюча більшість видатних вчених цього періоду - глибоко віруючі люди.

Втім, ідеї матеріалізму не зникли, їх підхопили деякі філософи. У 1918 році "науковий" матеріалізм і атеїзм набув найбільшого визнання за усю свою історію існування, входячи складовою частиною до марксистсько-ленінської філософії. При цьому з матеріалізмом відбулися певні зміни. Так, механістичний детермінізм був усунутий, відповідні погляди вчених XVIII століття були оголошені "вульгарним" матеріалізмом. Натомість було додано вчення про класову боротьбу і керівну роль комуністичної партії у формуванні суспільно-політичних подій.

У Радянському Союзі починалася доба ідеологічної цензури в науці, яка в кінцевому результаті вилилася у репресії проти видатних вчених, знищення і заборону наукових праць, їх авторів, а то й цілих галузей науки, як це було з генетикою та кібернетикою. Причому це все відбувалося у таких масштабах, які навіть не снилися "святій" інквізиції. Мати наукові погляди, відмінні від схвалених партійними ідеологами, було небезпечно. Те саме стосувалося й релігійних переконань. А що ж тоді вже можна говорити про астрологію?

Ось як прибічники "наукового" матеріалізму визначають сам термін - астрологія.

"Астрологія (від грецького astron - зірка, і logoz - вчення) - антинаукове вчення... Виникла в стародавні часи внаслідок нерозуміння людиною справжніх причин природніх явищ... Була поширена в середні віки. Розвиток астрономії, зокрема, вчення М. Коперніка про геліоцентричну систему світу, довели антинауковість астрології. Проте астрологія до цього часу поширена в ряді капіталістичних країн, там існують астрологічні товариства, видається література з астрології."

Бідолашний Микола Копернік, який мав сан католицького священника, мабуть в домовині перевертався б, якби знав, що на нього будуть посилатися матеріалісти і атеїсти, простіше кажучи, безбожники. І до чого тут, цікаво, розвиток астрономії, якщо такі видатні астрономи, як Тіхо Браге й Йоганн Кеплер, які, безумовно, були поінформовані про геліоцентризм, усе ж із свідомим переконанням займалися астрологією?

Цікаво, що на заході астрологія "до цього часу поширена". Далі, ще цікавіше. Астрологія - тільки складова частина окультизму, ідеалістичного світогляду. Що комуністичні ідеологи можуть повідомити нам про окультизм?

"Окультизм (лат. occultus - таємний, прихований) - містичне вчення, яке визнає існування надприродних (окультних) сил ... головним джерелом пізнання вважає одкровення і містичну інтуїцію... Автором першого окультивного трактату "Смарагдові скрижалі" вважають Гермеса Трисмегіста, звідси друга назва окультизму - "герметичні науки"... В 16-18 ст. розвиток природничих наук і матеріалістичної філософії витіснив окультизм. В другій половині 19 ст. окультизм відродився серед містично настроєної буржуазної інтелігенції. На сучасному етапі окультизм поширений в США, ФРН, Франції, Великобританії та інших капіталістичних країнах і є свідченням занепаду буржуазної культури."

Отакої! В XVI столітті видатні вчені займалися астрологією і про матеріалістичну філософію навіть не чули! Вона набула поширення тільки у XVIII столітті.

Цікаво також, як це наші матеріалісти й атеїсти вважають автором першого окультного трактату Гермеса Трисмегіста? Адже Гермес (він же Меркурій у римлян), це назва грецького бога, який був покровителем, зокрема, наук і писемності. Трисмегіст - це шанобливий епітет, який означає: "Тричі найвеличніший". Астрологічні, алхімічні й медичні трактати, підписані псевдонімом Гермеса Трисмегіста, створювалися протягом усього середньовіччя.

Не знають історії наші філософи-матеріалісти. Але їм це, здається, й ні до чого, адже:

"Матеріалізм (від лат. materialis - речовинний) - визначальний напрям у розвитку філософії, який виходить з того, що світ існує сам по собі, ніким не створений і не знищуваний, закономірно змінюється, розвивається в силу своїх власних причин, що він становить єдину і останню реальність, яка виключає будь-яку надприродну силу, що матерія, буття є первинним, а свідомість, мислення - вторинним, похідним, що світ і його закономірності пізнавані. Матеріалізм протилежний ідеалізмові. Протягом усієї історії філософії матеріалізм непримиренно боровся проти ідеалізму та релігії. Боротьба матеріалізму проти ідеалізму в філософії є в кінцевому підсумку виявом класової боротьби в суспільстві..." [8]

Отже, усе чітко і ясно, вся справа у класовій боротьбі... Як заключний штрих можна навести цитату з передмови: "Філософський словник - науково-довідкове видання, в якому стисло висвітлено найважливіші питання марксистсько-ленінської філософії. Ідейно-теоретичною основою книги є вчення Маркса-Енгельса-Леніна, збагачене і розвинуте в рішеннях з'їздів Комуністичної партії Радянського Союзу, зокрема XXIV з'їзду партії, документах міжнародного комуністичного руху..." [9]

Дивно, як ще до сих пір знаходяться "науковці", які буквально цитують подібні "науково"-довідкові видання?

Так і хочеться сказати людям, які, будучи некомпетентними у астрології, тим не менше дозволяють собі звинувачувати її в "ненауковості": "Правильной дорогой идёте, товарищи...". Ось тільки куди веде ця дорога?

А що можуть сказати про астрологію науковці, у яких вистачило сумління і сміливості не йти на догоду матеріалістично-комуністичній ідеології? Таких науковців не так уже й багато. Серед них - Олександр Леонідович Чижевський (1897-1964), основоположник космобіології, людина, чиє ім'я стоїть поруч з іменами К.Е.Ціолковського й В.І.Вернадського, чиї видатні досягнення у природничих та технічних науках набули світової слави, дійсний і почесний член наукових академій Європи, Азії і Америки.

Ось що він писав у своїй книзі "Земля в обіймах Сонця":

"З яким величезним презирством прийнято дивитися на розвиток і успіхи астрологічної думки. Забобони, омана, боягузтво, брехня - цими епітетами намагаються затаврувати п'ятитисячолітній рух і один з самих чудових перлів творіння людського духу.

Астрономи XVIII і XIX ст. вважали своїм обов'язком очистити від підозрінь своїх видатних попередників і вчителів, що займалися астрологією. В цьому напрямку декотрі доходили до самої незатійливої брехні, стверджуючи те, що явно перечить істині. Розповідають, наприклад, ніби Тіхо Браге "ніколи не вірив" у астрологію, а Кеплер займався нею з "корисливих міркувань" і т.д. ...

Виникає питання: чому ми маємо такий дивний страх бути запідозреними у схильності до астрології? Що злочинного в тому, що наші ідеї прийняли даний напрямок? Невже ж нашими вчинками керує острах бути звинуваченими у грубому невігластві, бути прихильниками ідей ніби-то "псевдонаукових", а тому постидних, бути відданими на осміяння зі сторони капралів сучасної науки, озброєних невіглаством і дубцями огульного осміяння?

Воістину, залишається дивуватися лише незвичайному боягузтву, яке відчуває більшість перед нерозумною думкою натовпу. Там, де ми бачимо найменше зерно спотворення, вже не повинно бути місця огульному осміюванню, як би не були сумнівними результати пошуків. В пошуках цих зерен і міститься уся суть інтелектуального прогресу людства.

Ми сліпі в нашій сучасності. Глумлячись над тим, що випещувала і над чим страждала думка наших предків, ми самі з усіма своїми незаперечними істинами нашого століття стаємо об'єктом насмішок майбутніх поколінь: незрівнянно смішніший той, хто дозволяв собі насміхатися над настійливою працею в пошуках істини. Ми самі перетворюємося на обдурених, як говорив Вольтер.

Треба бути достатньо наївним, щоб уявляти, ніби сучасна людина дійшла до останнього слова науки і філософії і що майбутнє людство заспокоїться до "кінця світу" на ідеях нашого часу...

Існує лише небагато істин, яким судилося прожити тисячоліття. І хто насмілиться стверджувати, що витримавши ряд видозмін, людська думка не повернеться знов до тих первинних філософських концепцій, якими "хворіла" на початку історії людства?

...сучасна наука поволі повертається до деяких принципових заключень древньої астрології. Однак в цьому поверненні не слід вбачати зворотнього руху, оскільки астрології були відомі лише постулати, в той час як ми вивчаємо явища на досліді. Не тільки Сонце, найближче до нас джерело енергії і життя, здійснює на нас свій величезний вплив, але і весь оточуючий світ, з незліченою кількістю небесних тіл, є джерелом ряду впливів, розкриття яких, очевидно, складе одне з найбільш захоплюючих завдань майбутньої науки.

Кут людського зору постійно розширюється, збільшується і гострота самого зору. Ми вже бачимо багато з того, повз що, не помічаючи, проходили наші попередники. Але й те, що ми бачимо, являє собою перший і слабий відблиск величної будови світу, яка колись стане досяжною для розуміння людством." [10]

Цілком зрозуміло, що такі думки, які висловав Олександр Чижевський, були заборонені "новітньою інквізицією". Його книжки, що стосуються космобіології, космічних впливів на земні явища, неможливо було знайти у наших наукових бібліотеках. Вони потрапили у "чорний список" заборонених книг. Немає у бібліотеках і робіт Семена й Валентини Кірліан, вчених, які винайшли прилад, що дозволяє робити фотопсихоґрафію, тобто фотоґрафувати ауру (або біополе) людини. Це була також заборонена тема. Подружжя Кірліан було змушене виїхати за кордон.

Прізвища профессора фізико-хімії Джорджіо Піккарді, що вивчав вплив геліо- та геофізичних процесів на колоїдні системи, також немає у каталогах наших наукових бібліотек.

Що тоді вже казати про Поля Шуанара, Ернеста Крафта, Мішеля Гоклена? Адже Шуанар статистичними методами досліджував зв'язок між космічними факторами і важливими подіями в житті людей. Крафт, опрацювавши за допомогою методів математичної статистики велику кількість даних, виявив незаперечний вплив положення Місяця й Сонця відносно Землі на народжуваність, кількість зачать і, навіть, на стать дитини. Гоклен, також за допомогою математичної статистики, на великому матеріалі, незаперечно довів зв'язок між положеннями планет відносно горизонту, і темпераментом та здібностями людини. Також він відкрив ефект "космічної" спадковості, який полягає у тому, що при народженні дитини найбільш імовірним положенням планет відносно горизонту є таке, яке повторює положення планет при народженні батьків.

Що стосується темпераментів, то подібні до Гоклена результати отримав Айзенк, відомий психолог, який розробив психологічний тест, пізніше названий його іменем. Обробивши велику кількість статистичного матеріалу, він знайшов зв'язок між психотипом людей і астрологічними даними. Карл Густав Юнґ, інший відомий психолог, що взагалі визнавав астрологію і навіть користувався нею у своїй роботі, також проводив статистичні астрологічні експерименти в області сумісності.

Нас абсолютно не дивує, що усі ці факти були "закриті". Дивує інше. Вже давно розпався Радянський Союз, зникла ідеологічна цензура, а наша технічна інтелігенція за інерції усе ще продовжує мислити категоріями "наукового" матеріалізму. Нападаючи на астрологію, науковці абсолютно не володіють предметом. Хочеться вірити, що це відбувається тому, що вони просто не знають про вищезгадані серйозні дослідження у цій галузі.

Хоча, дехто, здається, просто не хоче знати. Один відомий астроном сказав: "Якщо статистика почне доводити вірність астрології, я не стану більше вірити у статистику". А це вже не серйозно, і суперечить принципам самої науки, головний з яких сформульований ще Галілео Галілеєм, проголошує: "Слід вимірювати усе, що вдається виміряти, і необхідно зробити вимірюваним те, що вимірювати не вдається".

Ми, астрологи, дотримуємося цього принципу, тоді як дехто з наших вчених опонентів, здається, - ні. І вони нас при цьому ще й звинувачують у шарлатанстві !

Як не прикро, напередодні XXI століття залишаються актуальними думки видатного перського поета і вченого XI-XII ст. Омара Хаяма, висловлені ним у поетичній формі (даруйте, але на жаль ми не знайшли українського перекладу):

То не моя вина, что на свою тетрадь
Я наложил заветную печать -
Мне чернь учёная давно уже знакома,
Чтоб перед нею рта не раскрывать.

Що стосується відношення церкви до астрології, то воно також досить неоднозначне. Зазначимо, що християнське духовенство ніколи не було байдужим до астрології. Протягом близько двох тисяч років історії християнства відношення між ним і астрологією були дуже різними. Часи повного невизнання змінювалися періодами, коли астрологію оцінювали більш-менш позитивно, а в певні періоди вона отримувала повне визнання.

Наприклад, видатний теолог і вчений середньовіччя, домініканський монах з Кельна Альберт фон Больштедт (1193 - 1280), більше відомий як Альберт Великий, першим висловив думку, що на внутрішньоутробний розвиток дитини впливають почергово усі планети. Його учень, також домініканський монах і видатний релігійний мислитель Фома Аквінський (1225 - 1274) який, до речі, визнається католицькою церквою святим, у своїй теологічній праці "Summa Theologiae" розглядає астрологію як частину відносин між людиною і космосом[11]. Фомі Аквінському належать слова: "Пророцтво і передбачення майбутніх подій за положенням планет можливе, оскільки вміння передбачати те, що можливо передбачати, належить до тієї галузі знань, яка лежить у сфері можливостей людського духу і є одним з показників людської мудрості." [12]

До цього можна додати, що астрологією займалися римські папи, як наприклад Сильвестр II, Іоанн XX, Іоанн XXI, Юліан II, Павло III, Лев X [13]. Взагалі можна відзначити, що Римо-католицька й Греко-католицька Церкви виявляють значно більшу толерантність до астрології, порівняно з Православною Церквою. На сучасному етапі вони взагалі виявляють більшу толерантність до інших філософських течій і поглядів, і відзначаються меншим догматизмом.

Так, анафема проголошена московською Православною Церквою, яка стосується зокрема як астрології в цілому, так і усіх астрологів зокрема - тема для окремої статті, так само як і книга диякона Андрєя Кураєва "Сатанизм для интеллигенции" (О Рерихах и православии) , де окрім Реріхів і Олени Блаватської, також безапеляційно засуджуються усі релігії світу, зокрема дісталося Буддизму (а також і астрології, як світогляду, нібито не сумісному з Православ'ям).

Єдино правильним визнається тільки Православне Християнство (в інтерпретації московської Православної Церкви, звісно :-).

Зокрема, Андрєй Кураєв намагається довести, що вчення про карму (і астрологія зокрема) цілковито суперечить Християнству, і ніколи не використовувалося навіть у общинах першохристиян.

Про общину Єсеїв автор чомусь обережно не згадує. Невже так погано інформований, що не знає, що Єссеї складали гороскопи, зокрема для неофітів (з метою їх самовдосконалення, і усунення вад характеру самими неофітами), і що деякі фрагменти таких гороскопів збереглися у Кумранських рукописах?

Також шановний диякон намагається переконати читача, що й Оріген не вірив у реінкарнацію, а писав лише про "передіснування душі" (мається на увазі - до народження), і єрессю було проголошено власне "передіснування душі", що за Андрєєм Кураєвим, не має жодного відношення до реінкарнації, а слово "реінкарнація" на II Вселенському Соборі взагалі не вживалося :-).

До речі, астрологи й астрологія не єдині, кому проголосила анафему московська Православна Церква. В цьому списку зокрема стоять також такі відомі діячі й мислителі, як видатний російський філософ і письменник Лєв Толстой та український Гетьман Іван Мазепа, можна також згадати родину Реріхів і Олену Блаватську, не кажучи вже про християнського ж філософа і священника Орігена. Висновки напрошуються самі собою, і нажаль, вони достатньо сумні...

Що ж стосується вчення про карму й реінкарнацію, яке присутнє як у астрології, так і у східних філософських системах, та яке нібито несумісне з християнством, то доречно згадати, що так було не завжди. Тільки у 553 році, на II Вселенському Соборі у Константинополі це вчення було остаточно відкинуте і засуджене як єресь. До цього Собору п'ять століть вчення про карму і реінкарнацію принаймі не суперечило християнській релігії, і до цього Собору це питання взагалі то не дуже турбувало "Отців Церкви". Знову ж таки, доречно згадати общину Єсеїв та Орігена...

Цей Собор взагалі оголосив усі інші філософські течії у релігії єрессю і дав початок середньовічному мракобіссю.

До речі, Церква здається формально ніколи не визнавала цей Собор, оскільки він був скликаний імператором Юстиніаном I, а не папою. Та й вчення про реінкарнацію було скасовано з політичних причин, таким чином Юстиніан хотів освятити імператорську владу і укріпити імперію. А що ж це за "священний" або "божественний" імператор, який у попередній інкарнації міг бути ким завгодно?

Постає питання, чи мав Собор право на таке рішення, тим більше виходячи з кон'юнктурних міркувань, на догоду імператору? Так чи інакше, але таке рішення продемонструвало, що Церква тоді поринула у політику. [14]

Якщо ж проаналізувати основні причини претензій зі сторони Церкви до астрології, то ці претензії полягали в тому, що деякі астрологи вважали долю людини фаталістично детермінованою, незалежною від самої людини, в той час як Християнська релігія вчила, що Бог дав людині свободу вибору. З другого боку, астрологічні прогнози часом використовувалися як засіб уникнути можливих неприємних подій, в той час як Церква вчила смиренно переносити усі незгоди, розглядаючи їх як кару за гріхи.

Але ж серйозні астрологи ніколи не стверджували фаталістичність і невідворотність астрологічних прогнозів, навпаки, ця тема найбільш часто експлуатується шарлатанами від астрології, яких було достатньо в усі часи! Це є просто засобом залякування клієнта з метою витягнути з нього побільше грошей, або ж показником непрофесійності астролога.

Тобто це проблема цих конкретних астрологів, а не проблема астрології в цілому. Адже існує стародавній астрологічний афоризм:

Astra regunt fatuos, sapiens dominabitur astris

що дослівно означає - "Зорі керують недалекими людьми, мудрий же повинен отримати владу над зірками". Тобто насправді астрологія стверджує, що людина, яка займається духовним самовдосконаленням, сама формує свою долю, у той час, як доля людей, які орієнтовані в основному на матеріальні цінності і йдуть по лінії найменшого спротиву, в набагато більшій мірі детермінована й фатальна.

Що стосується намагання уникнути зовнішніх несприятливих подій за допомогою астрології, без аналізу їх глибинних причин і роботи над собою, слід зауважити, що усяке намагання порушити Космічні або Божі закони і уникнути за це відповідальності є магією, незалежно від того, використовується при цьому астрологія чи ні. Треба одразу попередити людей, що за такі дії можна дуже сильно поплатитися, причому людині, що займається магією, чим довше вдається відтягнути розплату, тим сильніша і страшніша ця розплата.

Астрологія навпаки стверджує, що причина усіх негараздів і нещасть людини міститься в самій людині, у її низькій духовності і недосконалості. Єдиним шляхом уникнення цих неприємностей є підвищення духовності й робота над самовдосконаленням. Астрологія ж може лише показати людині її проблеми й допомогти окреслити шляхи до самовдосконалення.

На завершення хочеться привести ще один стародавній астрологічний афоризм, що до певної міри пов'язує, і навіть примирює астрологію з релігією, зокрема і Християнською

Джерело